Відбулися парламентські слухання на тему: Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання

опубліковано 16 бер. 2012 р., 00:50 Вадим Разумов   [ оновлено 16 бер. 2012 р., 00:51 ]

14 березня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання». Участь у слуханнях взяли: члени Кабінету Міністрів України, народні депутати України, голови обласних державних адміністрацій, голови профільних комісій обласних рад, начальники обласних управлінь освіти і науки державних адміністрацій, науковці національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, керівники відділів освіти районних державних адміністрацій, керівники дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, вихователі, вчителі, викладачі, представники громадських організацій.

Після оголошення заступником Голови Верховної Ради України Миколою Томенком початку парламентських слухань, з доповіддю виступив Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма, який зазначив:

«Сучасну освіту слід розглядати як одну з визначальних складових регіонального та загального економічного розвитку країни. Інноваційній економіці потрібен освічений працівник, готовий до самостійного прийняття рішень та виконання покладених на нього завдань. Звичайно, ця проблематика має безліч особливостей, одна з найскладніших –  освіта в сільській місцевості. Село для українського народу було і залишається матеріальною та духовною основою його буття, джерелом менталітету, оберегом духовної пам'яті.


Слід відзначати, що проблема освіти у сільській місцевості виходить за межі суто освітянської галузі, освіта на селі традиційно має вплив на все населення. На селі навчальний заклад сприймається як осередок культури, гарант стабільного розвитку. Саме навколо школи формуються середовища, що відображає сімейні традиції, родинні стосунки.

Школа живе проблемами сільської громади і водночас перебуває під її постійним впливом. Проблеми розвитку навчальних закладів у сільській місцевості особливо загострилися у період переходу економіки на ринкові відносини, коли освіта на селі залишилася поза увагою аграрних та інших виробництв. Зростає кількість сіл, в яких взагалі відсутні об’єкти господарської діяльності. Важкі умови праці та низький рівень заробітної плати не дають змоги повноцінно забезпечувати життєві потреби сільського населення, повною мірою реалізувати права сільських дітей, їх повноцінних розвиток, соціалізацію.

Окрема тема –  демографія. Якщо відверто, тут можна вживати будь-які синоніми до слова "катастрофічна". За 20 років кількість учнів в наслідок зниження народжуваності зменшилася з 7 мільйонів до 4 мільйонів 300 тисяч, в тому числі в сільській місцевості – з 2 мільйонів до 1 мільйона 400 тисяч. У першу чергу сільську місцевість полишає молодь та особи, що мають дітей. І все ж освіта на селі жива.

Ось короткий аналіз її стану. Почнемо, як і належить, з дошкільної освіти. Головне завдання сьогодні: забезпечити рівні стартові умови для всіх дітей. Саме тому на виконання Державної програми розвитку дошкільної освіти на період до 17 року особлива увага приділяється розвиткові мережі.

Спочатку цифри. Тільки з 2009 року по 2011 рік кількість дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості зросла на 384 і складає у 2011 році 9 тисяч 216 садків, які відвідують понад 285 тисяч дітей. Відкриваються у сільській місцевості і дитячі садки-новобудови за надсучасними проектами. Так у 2011 році відкрито садок у селі Зимна Вода, Львівської області. Проектна потужність: 250 дітей. Матеріально-технічне забезпечення відповідає всім вимогам сьогодення. Відрадно, що у сільській місцевості відкриваються і приватні навчальні заклади. У селі Вишеньки, Київської області, розпочав роботу навчально-виховний комплекс "Золоча". Всього у селах у 2011 році відкрито 10 садків-новобудов.

За останні два роки активізувалась робота із реконструкцій дошкільних навчальних закладів. Так у рамках регіонального проекту "Новій Дніпропетровщині – новий стандарт освіти" в селищі Ювілейне після реконструкції відкрито дитячий садок "Берізка". Його можуть відвідувати 140 маленьких жителів області, а це в півтора рази більше ніж до реконструкції. У садочку є чимало такого, чому можуть позаздрити і столичні заклади, наприклад, соляна кімната для профілактики та лікування органів дихання.

Якими ж найбільшими є проблеми сільського дошкілля?

По-перше, фінансування. Часто дотаційні бюджети сіл самотужки не можуть утримувати садочки. Лунають пропозиції щодо можливості фінансування садків з двох бюджетів сільського та районного. Окрім того, бюджети формуються від рівня охоплення дітей за попередній рік і це також значно ускладнює розвиток дошкілля.

По-друге, кадрове забезпечення. Прикро, що іноді голови сільрад всупереч законодавству, без погодження з управлінням освіти, призначають завідувачем дитсадка осіб без відповідної вищої педагогічної освіти або зовсім не призначають, а керують садком самі.  У садівниць, як колись влучно назвала вихователів Софія Русова, найменша в галузі заробітна плата. Скупі деякі місцеві керівники і на моральну підтримку, і це несправедливо.


До дошкілля прикута надзвичайна увага Президента України, Уряду, громадян. Вже прийнято ряд надважливих законодавчих актів. Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано ще  п’ять законопроектів про дошкільну освіту. Хочу подякувати їх авторам депутатам і сподіваюся, що законодавчі зміни сприятимуть розвитку  дошкільної освіти, в тому числі  і сільської.

Загальна середня освіта.  Знову почну з цифр. Протягом  трьох останніх років в цілому по країні спостерігається тенденція щодо збільшення кількості  учнів початкових класів. Проте у сільській школі цього навчального року  за парти сіли майже на 4 тисячі першокласників менше ніж попереднього. Як свідчать дані Інституту демографії, за останні 20 років кількість учнів, які навчаються в селі  зменшилась  майже на  800 тисяч, а  кількість навчальних закладів майже на 2 тисячі. Одночасно з 1990 роком на третину зменшилась кількість. На один сільський навчальний заклад зараз складає  106 дітей, та кількість учнів на одного вчителя зараз складає 6 дітей.  Для порівняння у місті на одного вчителя припадає 10 учнів, у наших сусідів   у Росії кількість  учнів на одного вчителя від 10 до  17, в середньому по Європі від 13 до 15 учнів на вчителя. Як бачимо питання сільської школи – це не лише  питання, як вчити? А і кого вчити? Немає в селі роботи – менше жителів. Менше жителів – мало учнів. Мало учнів, що  робити зі школою?

На жаль, це  запитання замість професійного  набуло політичного забарвлення.  На його вирішення кинулись новоявлені знавці шкільництва. От якби їх призначили керівниками районів, з чого б вони почали?  Звичайно, з можливостей районного бюджету.

Кілька цифр для роздумів. В Україні значно зросла кількість шкіл з малою наповнюваністю, де вартість отримання  учнів сягає іноді 20 і більше тисяч гривень. Фінансовий норматив – 7,5 тисяч.

Наприклад, у Канівському районі Черкаської області в середньому  витрати на одного учня склали  в 2011 році – 13 тисяч 600 гривень.  У Горобіївському навчально-виховному комплексі – 23 тисячі 900 гривень. Тоді як у  місті Каневі  цей показник – 5 тисяч 800 гривень. В цьому навчальному році функціонують  605 шкіл  у яких менше 10 учнів. 1460 шкіл з контингентом  менше 40 учнів, 3444 заклади, де менше  100 осіб.

Свого часу російський імператор  Павло I заборонив вживати слово "революція", ще трохи і хтось запропонує вивести із нашої лексики слово "оптимізація".  Чому ж стали його обходити, адже в перекладі воно означає "найбільш прийнятне рішення". Процеси, пов'язані з розвитком сільської школи, відбудовуються в усіх країнах Східної Європи і не лише. Чому ж у нашій країні так загострилося це питання? А тому що оптимізація окремими керівниками розуміється тільки як закриття шкіл. Та ні в жодному разі. Проводити оптимізацію шкільної мережі необхідно вкрай обережно. Тільки забезпечивши належну роз'яснювальну роботу серед педагогічної та батьківської громадськості. І що найголовніше, підготувавши для дітей найкращий варіант отримання якісної освіти.

 Вибір стратегічного курсу оптимізації мережі може здійснювати у різних напрямках. Право вибору варіантів та моделей має надаватися. І ось тут виникає основний предмет дискусії, хто приймає рішення? У Законі України "Про загальну середню освіту" (стаття 11) сказано: "Реорганізація, ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів в сільській місцевості заснованих на комунальній формі власності допускаються лише за згодою територіальних громад". Інше питання: що вважати територіальною громадою?

На законодавчому рівні це поняття потрібно визначити. Можливо, думку громадян повинен висловлювати обраний нею орган, районна рада або навіть обласна. Чому ні?

Ще одне питання для обговорення. Пункт 2 статті 14 закону України "Про загальну середню освіту" чітко регламентує, що наповнюваність класів у загальноосвітніх навчальних закладах розташованих у селах, селищах кількість учнів визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше ніж 5 осіб. Більшість освітян пропонують зменшити до 3-х.

Звертаємося до верховної Ради з пропозицією внести зміни до закону та встановити менший показник наповнюваності класів у сільській місцевості. Багато, хто бачить розв'язання проблеми мережі шляхом створення освітніх округів. Навчаючись у школі за місцем проживання, дитина за особистим розкладом може відвідувати заняття з поглибленого вивчення окремих предметів в опорному навчальному закладі. Брати участь в освітніх, спортивних, культурних програмах інших установ, що входять до складу освітнього округу. Це і музична, спортивна школи, бібліотека, позашкільний заклад, що знаходиться, як правило, лише у районних центрах.

У 2011 році в країні почали функціонувати близько 2 тисяч освітніх округів, до складу яких увійшли більше 8 тисяч навчальних закладів і здобувають освіту понад мільйон учнів. Наприклад, у Житомирській області на даний час функціонують 75 освітніх округів. У Чернігівській області, де більше половини шкіл  закладів з малою наповнюваністю,  створено мережу освітніх округів, у яких 115 шкіл визначено опорними. У них зосереджено найкращий педагогічний склад, матеріально-технічне та методичне забезпечення, функціонування освітніх округів вимагає налагодження регулярного, стовідсоткового підвезення дітей до місця навчання. За 2 роки роботи уряду придбано 379 шкільних автобусів за кошти державного бюджету.

У 2012 році заплановано виділити безпрецедентну суму коштів – 352 мільйона гривень. З них 20 мільйонів – на шкільні автобуси для перевезення учнів з особливими потребами. Це дасть змогу закупити понад 900 шкільних автобусів та понад 40 спеціальних шкільних автобусів – стільки ж, скільки за всі попередні роки реалізації програми. Що допоможе задовольнити загальнодержавну потребу у цих транспортних засобах протягом 2012-2013 років. Такий підхід є наслідком планомірної політики Уряду: замість популістських закликів, реальні справи.

Кілька слів про педагогічні кадри. Вчитель на селі завжди був шанованою людиною. Сьогодні цих представників сільської інтелігенції 230 тисяч, це майже половина вчительства країни. Непокоїть відсутність молодих кадрів. Одна з причин – невисока зарплата. Дещо вдалося зробити тільки в цьому році. Розміри посадових окладів вчителів підвищаться на 19 відсотків. Звичайно, цього замало. В подальших планах – вихід на середній рівень по промисловості.

Але є інші важелі покращення добробуту вчителя, навіть за умови економічної кризи. Наприклад, житло. На сьогодні близько 22 тисяч педагогічних працівників потребують поліпшення житлових умов. З них 3,5 тисячі у сільській місцевості. Як свідчить досвід, для вирішення цього питання потрібно мати, перш за все, бажання. Показовим є приклад Піщанської ради Решетилівського району на Полтавщині, де для молодих спеціалістів виділили як службове житло дві квартири: трикімнатну і однокімнатну. Таких прикладів чимало.

Ще один предмет дискусій – якість сільської освіти. Є позитивні показники. Зростає кількість сільських школярів учасників фіналу олімпіад з більшості предметів майже вдвічі. Зростає також активність в Малій академії наук. У 2011 році в третьому етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт взяли участь 126 учасників із сіл і селищ міського типу. В основному це результат роботи обласних та районних інтернатних закладів, у яких навчаються діти із територіально віддалених сіл.

Такі заходи є творчими лабораторіями, де можуть розвивати свої здібності обдаровані діти сільської місцевості. Наприклад, за роки існування Маяківського навчально-виховного комплексу Луцького району майже 30 відсотків випускників нагороджені золотою та срібною медалями, а, увага, за 20 років 370 вихованців вступили до Київського національного лінгвістичного університету за 8-а спеціальностями, у тому числі китайська і японська філологія.

Потужне підвищення якості освіти – це впровадження ІКТ. Пару тижнів тому ми провели семінар керівників регіональних управлінь освіти з темою: "Сільська освіта – перспективи розвитку". Так-от, більшість вважає впровадження ІКТ навіть важливішим чинником якості освіти ніж проект "Шкільний автобус".

З метою забезпечення рівного доступу до якісних знань саме сільські школи у першу чергу були оснащені комп'ютерною технікою. Тепер головне – освоїти її, підключити до мережі Інтернет і багато іншого. Все це закладено в новій державній програмі "Сто відсотків".

Професійно-технічна освіта. Знову деяка статистика. Підготовку робітничих кадрів для агропромислового комплексу та сільської інфраструктури здійснюють 248 професійно-технічних навчальних закладів, у яких навчається майже 90 тисяч осіб. З них дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – 4 з половиною тисячі. А в сумі майже 35 відсотків учнів із сімей, що потребують соціального захисту. Це щодо особливостей системи.

Підготовку сільських ПТНЗ здійснюють за 130 робітничими професіями, в тому числі за 30 професіями для аграрного сектору економіки та переробки сільськогосподарської продукції. Інші професії спрямовані на забезпечення соціальної інфраструктури села. Найбільш поширеними з них є тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування.

Хто вчить майбутнє українського села? 11 тисяч 700 педагогів, з яких 4 тисячі 300 викладачів та 5 тисяч 300 майстрів виробничого навчання. Майже 50 відсотків їх володіють двома і більше професіями. Вистачає? Ні. Не вистачає близько 500 викладачів та 600 майстрів виробничого навчання. Проблема? Ще й яка.

І все ж сільська профтехосвіта зберегла потужний потенціал. На базі навчальних закладів сільськогосподарського профілю діють 248 навчальних господарств. Загальна площа земельних угідь складає понад 63 гектарів, з яких  50 тисяч гектарів орної землі,  тобто 190 гектарів на  один навчальний заклад.  Оновити б техніку, внести  б  зміни до законодавства – це дало б змогу вирішувати  проблеми  матеріально-технічного забезпечення, соціального  захисту, значно підвищити якість   професійної підготовки учнів.

З чого починати? Ми зібрали у Міністерстві порадитись колег з Мінагрополітики, регіональних управлінь освітою, директорів  ПТНЗ, вчених, роботодавців. Що важливо? Вдалось спільно окреслити  шляхи розвитку.

Найближчим часом Міністерство внесе на розгляд в Уряд і Верховну Раду проекти нових ініціатив. Хоча  хто заважає вже сьогодні, наприклад, сільським підприємствам, що мають нову сільськогосподарську техніку, і керівникам навчальних закладів  залучати цю техніку для  навчання учнів.

Сподіваємось, що прийнята Державна програма розвитку професійно-технічної освіти до 2015 року дасть можливість виправити найбільший недолік – хронічне протягом багатьох років недофінансування профтехосвіти. Сподіваємось на те, що, спираючись на ноги, наш  агробізнес, що, крім нашого багатства – землі,  основою зростання є люди, які на ній працюють.

Позашкільна освіта. Наше суспільство гостро потребує діяльних, інтелектуально і духовно розвинених громадян. Саме на виконання таких  завдань  спрямована система позашкільної освіти. На сьогодні діють півтори тисячі  державних, комунальних позашкільних навчальних  закладів, в них 1 мільйон 300 тисяч учнів,  що складає 38 відсотків від загальної  кількості дітей шкільного віку. Проте, в сільській місцевості  діє лише 80 позашкільних навчальних закладів. Однак, попри сталу кількість закладів почали зростати чисельність дітей в них. Крім  того, у позашкільних навчальних закладах, що діють у сільській місцевості працюють понад 7 тисяч гуртків і творчих об'єднань, в яких займаються майже  120 тисяч учнів. У деяких областях  спробували практику надання послуг з позашкільної освіти за новими організаційними формами. Так на Сумщині у структурі обласного центру позашкільної освіти успішно працює пересувний позашкільний навчальний заклад, завдяки якому тільки у минулому році  різними формами навчально-виховної діяльності охоплено понад 7 тисяч школярів. Крім програмних занять з вихованцями закладу ведеться  дистанційне навчання через мережу Інтернет. У Житомирській області вдалося розширити мережу різнопрофільних гуртків, клубів, творчих об'єднань на базі шкіл.


Шановні колеги, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту серйозно готувалось до парламентських слухань. 30 працівників Міністерства побували у десятках найвіддаленіших сіл. Ми провели спеціальну нараду з керівниками регіональних управлінь освітою, запрошували до підготовки і пропозицій кращих освітян села, отримали соціологічні  дослідження. Емоції і думки від усього почутого і побаченого різні. Після парламентських слухань ми обов’язково винесемо питання освіти на селі на розгляд окремої колегії Міністерства.Для врегулювання питання належного фінансування позашкільної освіти, а це головна проблема. Міністерством підготовлено проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України, яким передбачено включити видатки на позашкільну освіту до тих, які враховуються у міжбюджетних трансфертах.

Що вже сьогодні видається очевидним? Перше. Освіта на селі жива, жива завдяки учительству, селянам і всім небайдужим українцям.

Друге. Живе вона важко, як і все наше село. Сподівання на застарілу формулу: "Є школа – буде і село" сьогодні видається дещо утопічним. Є робота, житло, дороги, видно перспективи економічного зростання – буде і школа, хоча це речі взаємопов’язані.

І третє. Очевидно, що при одних і тих же законах ми маємо різні результати, бо люди різні. Слава Богу, є ще багато таких, які не чекають циркулярів з Києва, а самі дають собі раду.

І останнє. Давайте, шановні депутати, керівники, бізнесмени, менше змагатись в своїй любові до села на трибунах, а зосередимось на реальних справах. Любиш село – зроби щось для нього корисне».


Зазначимо, що напередодні проведення парламентських слухань Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти проаналізував та узагальнив пропозиції, які надійшли від центральних органів виконавчої влади, регіональних органів управління освітою, освітянських громадських організацій робоча. Група з підготовки заходу напрацювала проект Рекомендацій парламентських слухань «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання» та розмістила на веб-сайті текст зазначеного документу.

Тож, під час виступу голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Максим Луцький сказав: «Народні депутати України члени Комітету з питань освіти і науки та члени робочої групи з підготовки парламентських слухань відзначають, що матеріали, які надійшли до комітету від Кабінету Міністрів України, Національної академії педагогічних наук України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, Верховної Ради Автономії, обласних рад та їх постійних комісій, громадських освітянських організацій, підготовлена, відповідальна і фахова, а саме головне - в них запропоновані конкретні заходи щодо подолання кризових тенденцій в системі освіти на селі. Саме на основі цих документів схвалено проект Рекомендацій парламентських слухань, який, я в цьому впевнений, буде удосконалений в процесі нашого сьогоднішнього обговорення і комітет вдячний всім вам за цю роботу і за допомогу».

Народний депутат України окреслив основні завдання, на які буде звертати Комітет з питань освіти і науки за допомогою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

Далі до дискусії долучився президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень та зауважив, що «Ахіллесова п’ята освіти на селі, на наш погляд, це малокомплектність навчальних закладів. Саме це обумовлює суттєве подорожчання у декілька разів навчання одного учня, неможливість укомплектувати школу професійними вчителями-предметниками, відсутність необхідної навчально-матеріальної бази, сучасних комунікаційних зв’язків та інші недоліки. Все це визначає, як правило, недостатню якість освіти».

Виступаючі, а це народні депутати України, представники місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівники профспілок та навчальних закладів, громадських організацій, педагоги надавали свої пропозиції щодо внесення змін до законодавства у частині наповнюваності класів загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості; підвищення соціальних гарантій педагогічним працівникам; спрощення процедур державних закупівель, які здійснюють організації та установи освіти тощо.

Окрім того, під час парламентських слухань присутні на них освітяни поділилися досвідом роботи та висловили свої бачення щодо забезпечення якісної освіти у сільській місцевості.

Comments